Ukraine’s army chief:
The design of war has changed

Editor’s Note: Valerii Zaluzhnyi has been Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine since 2021. This article was written before an expected announcement of his dismissal. The views expressed in this commentary are his own. Read a detailed CNN analysis of this article here.

The Second World War drew to a close almost 80 years ago, but its legacy in defining the strategic vision of war persists to this day.

Whatever remarkable advances there have been in the fields of aviation, missile technology and space-based assets, for instance, the concept of victory remains unchanged: to destroy the enemy and to capture or liberate territory.

And yet, each war is unique.

And there is no greater challenge facing the military commander, in my opinion, than understanding – in good time – how each war is shaped differently.

Firstly, by technological progress, which determines the development of weapons and equipment.

And, secondly, by political conditions at home and abroad, and the economic environment.

Victory needs a unique strategy and follows a unique logic.

It is well known by now that a central driver of this war is the development of unmanned weapons systems.

They are proliferating at a breathtaking pace and the scope of their applications grows ever wider.

Crucially, it is these unmanned systems – such as drones – along with other types of advanced weapons, that provide the best way for Ukraine to avoid being drawn into a positional war, where we do not possess the advantage.

But while mastery of such technologies is key, it is not the only factor influencing current strategy.

We must contend with a reduction in military support from key allies, grappling with their own political tensions.

Our partners’ stocks of missiles, air defense interceptors and ammunition for artillery is becoming exhausted, due to the intensity of hostilities in Ukraine, but also from a global shortage of propellant charges.

Russia, taking note of how developments in the Middle East have distracted international attention, might seek to provoke further conflicts elsewhere.

The weakness of the international sanctions’ regime means Russia, in partnership with certain others, is still able to deploy its military-industrial complex in pursuit of a war of attrition against us.

We must acknowledge the significant advantage enjoyed by the enemy in mobilizing human resources and how that compares with the inability of state institutions in Ukraine to improve the manpower levels of our armed forces without the use of unpopular measures.

We remain hamstrung by the imperfections of the regulatory framework in our country, as well as the partial monopolization of the defense industry.

Finally, we remain hamstrung by the imperfections of the regulatory framework in our country, as well as the partial monopolization of the defense industry. These lead to production bottlenecks – in ammunition, for instance – which further deepen Ukraine’s dependence on its allies for supplies.

Our combat experience, particularly since 2022, is unique – but in the interests of victory, we must constantly find new ways and new capabilities to help us gain an advantage over the enemy.

Perhaps the number one priority here is mastery of an entire arsenal of (relatively) cheap, modern and highly effective, unmanned vehicles and other technological means.

Already such assets allow commanders to monitor the situation on the battlefield in real time, day and night, and in all weather conditions.

But not only that.

They provide real-time intelligence allowing the adjustment of fire around the clock, without pause – giving us the ability to deliver high-precision strikes against enemy targets in forward positions and in depth.

In short, this means nothing less than the wholesale redesign of battlefield operations – and the abandoning of outdated, stereotypical thinking.

New operations might include digital field creation, radio-electronic environment control, or a combined operation using attack drones and cyber assets.

Such operations will be coordinated and conducted under a single concept and plan.

Crucially, the aim will not always be solely combat in focus.

It might seek to reduce the economic capabilities of the enemy, or to isolate, or wear him down.

Attack operations can have psychological objectives.

That said, for the time being, the priority remains improving the situation on the battlefield.

And here, technology boasts an undoubted superiority over tradition.

The remote control of these assets means fewer soldiers in harm’s way, thus reducing the level of human losses.

It offers the opportunity to reduce (though certainly not eliminate) reliance on heavy materiel in combat missions and the overall conduct of hostilities.

And it opens up the possibility of inflicting sudden massive strikes against critical infrastructure facilities and communications hubs without deploying expensive missiles or manned aircraft.

Further advantages will become clear over time, though of course the enemy will all the time be looking for ways to defend against such operations and to seize or regain the initiative.

So, defense systems too need constant improvement, as do countermeasures targeting the use of new technology by the enemy.

The challenge for our armed forces cannot be underestimated.

It is to create a completely new state system of technological rearmament.

Taking everything into account at this moment, we think the creation of such a system could be achieved in five months.

Our partners are of the same view.

This time will be spent creating an appropriate organizational structure, filling and equipping positions, providing training and support, building out the supporting infrastructure and logistics, and developing a doctrinal framework.

In conclusion, in 2024, we must focus our main efforts in three areas.

Creating a system to provide our armed forces with high-tech assets.

Introducing a new philosophy of training and warfare which takes account of restrictions in assets and how they can be deployed.

And mastering new combat capabilities as soon as possible.

We already possess capabilities to eliminate the enemy and ensure the existence of statehood.

Our goal must be to seize the moment – to maximize our accumulation of the latest combat capabilities, which will allow us to commit fewer resources to inflicting maximum damage on the enemy, to end the aggression and protect Ukraine from it in the future.

Read a detailed CNN analysis of Valerii Zaluzhnyi’s opinion piece here.

Головнокомандувач ЗСУ:
План війни змінився

Примітка редактора: Валерій Залужний обіймає посаду Головнокомандувача Збройних сил України з 2021 року. Ця стаття була написана перед очікуваним оголошенням про його звільнення. Погляди, висловлені в цьому коментарі, є його власними. Прочитайте детальний аналіз CNN цієї статті тут.

Друга світова війна завершилася майже 80 років тому, але її спадщина у визначенні стратегічного бачення війни зберігається досі.

Якими б видатними досягненнями не були, наприклад, авіація, ракетні технології та засоби космічного базування, концепція перемоги залишається незмінною: знищити ворога та захопити чи звільнити територію.

І все ж кожна війна унікальна.

І, на мій погляд, немає більшого випробування, яке стоїть перед військовим командиром, ніж своєчасно зрозуміти, як кожна війна має різні форми.

По-перше, технічним прогресом, який визначає розвиток озброєнь і техніки.

І, по-друге, політичними умовами в країні та за кордоном, а також економічним середовищем.

Перемога потребує унікальної стратегії та слідує унікальній логіці.

Наразі добре відомо, що центральним рушієм цієї війни є розробка систем безпілотної зброї.

Вони поширюються неймовірною швидкістю, а сфера їх застосування стає все ширшою.

Важливо те, що саме ці безпілотні системи, такі як безпілотники, разом з іншими видами передової зброї є найкращим способом для України уникнути втягнення в позиційну війну, де ми не маємо переваги.

Хоча володіння такими технологіями є ключовим, це не єдиний фактор, що впливає на поточну стратегію.

Ми повинні боротися зі зменшенням військової підтримки з боку ключових союзників, борючись із їх власною політичною напругою.

Запаси ракет, засобів ППО та боєприпасів для артилерії наших партнерів вичерпуються через інтенсивність бойових дій в Україні, а також через глобальну нестачу порохових зарядів.

Росія, беручи до уваги те, як події на Близькому Сході відвернули увагу міжнародної спільноти, може спробувати спровокувати подальші конфлікти деінде.

Слабкість режиму міжнародних санкцій» означає, що Росія, у партнерстві з деякими іншими, все ще може розгорнути свій військово-промисловий комплекс у погоні за війною на виснаження проти нас.

Ми повинні визнати значну перевагу ворога в мобілізації людських ресурсів і порівняти це з нездатністю державних інституцій в Україні покращити чисельність наших збройних сил без застосування непопулярних заходів.

Недосконалість нормативно-правової бази в нашій державі, а також часткова монополізація оборонної промисловості залишаються під тиском.

Нарешті, ми залишаємося стиснутими через недосконалість нормативно-правової бази в нашій країні, а також часткову монополізацію ОПК. Це призводить до вузьких місць у виробництві – наприклад, боєприпасів – що ще більше посилює залежність України від її союзників щодо поставок.

Наш бойовий досвід, особливо з 2022 року, є унікальним, але в інтересах перемоги ми повинні постійно знаходити нові шляхи та нові можливості, які допоможуть нам отримати перевагу над ворогом.

Можливо, пріоритетом номер один тут є оволодіння цілим арсеналом (відносно) дешевих, сучасних і високоефективних безпілотних транспортних засобів та інших технологічних засобів.

Вже зараз такі засоби дозволяють командирам стежити за ситуацією на полі бою в режимі реального часу, вдень і вночі, за будь-яких погодних умов.

Але не тільки це.

Вони надають розвідувальні дані в режимі реального часу, дозволяючи коригувати вогонь цілодобово, без пауз, що дає нам можливість наносити високоточні удари по ворожих цілях на передовій позиції та в глибині.

Коротше кажучи, це означає не що інше, як повну перепланування операцій на полі бою та відмову від застарілого стереотипного мислення.

Нові операції можуть включати створення цифрового поля, контроль радіоелектронного середовища або комбіновану операцію з використанням атакуючих дронів і кіберактивів.

Такі операції будуть скоординовані та проводитимуться за єдиною концепцією та планом.

Важливо те, що мета не завжди буде зосереджена лише на бою.

Це може бути спрямоване на зменшення економічних можливостей противника, його ізоляцію чи виснаження.

Напади можуть мати психологічні цілі.

Тим не менш, наразі пріоритетом залишається покращення ситуації на полі бою.

І тут технологія має безсумнівну перевагу над традицією.

Дистанційне керування цими засобами означає менше військових, які зазнають шкоди, а отже, рівень людських втрат.

Це дає можливість зменшити (хоча, звичайно, не виключити) залежність від важкої техніки під час виконання бойових завдань і загального ведення бойових дій.

І це відкриває можливість нанесення раптових масованих ударів по об’єктах критичної інфраструктури та вузлам зв’язку без розгортання дорогих ракет чи пілотованих літальних апаратів.

Інші переваги стануть очевидними з часом, хоча, звісно, ворог весь час шукатиме способи захиститися від таких операцій і перехопити або повернути ініціативу.

Отже, системи захисту також потребують постійного вдосконалення, як і контрзаходи, спрямовані на використання ворогом нових технологій.

Не можна недооцінювати виклик, який стоїть перед нашими збройними силами.

Це створення абсолютно нової державної системи технологічного переозброєння.

Враховуючи все на даний момент, ми вважаємо, що створення такої системи може бути досягнуто за п'ять місяців.

Наші партнери дотримуються такої ж думки.

Цей час буде витрачено на створення відповідної організаційної структури, заповнення та оснащення посад, забезпечення навчання та підтримки, розбудову допоміжної інфраструктури та логістики та розробку доктринальної основи.

На завершення, у 2024 році ми повинні зосередити наші основні зусилля на трьох напрямках.

Створення системи забезпечення наших збройних сил високотехнологічними засобами.

Представлення нової філософію навчання та ведення війни, яка враховує обмеження щодо ресурсів і способи їх використання.

І якнайшвидше освоєння нових бойових можливостей.

Ми вже маємо можливості знищити ворога та забезпечити існування державності.

Наша мета має полягати в тому, щоб скористатися моментом – максимально накопичити новітні бойові можливості, які дозволять залучати менше ресурсів для нанесення максимальної шкоди ворогу, припинити агресію та захистити від неї Україну в майбутньому.

Прочитайте детальний аналіз CNN коментаря Валерія Залужного тут.