То не вітер віє із тьми-домовини, То не сови будять помертвілий край. Чути плач і стогін з милої Вкраїни... Знов москаль мордує мій коханий край. Плаче місяць в травах, дощ хатини мочить Стогне вітер в ставнях, криші розгорта. І в сльозах кривавих мої думи й ночі, І в сльозах кривавих воля золота... Гей, ти, край зелений! Гей, багнет блискучий... Вже в cвій край холодний утіка москаль. Скоро встане сонце, і загинуть тучі, Як загине в серці днів моїх печаль.
Вірш видатного українського поета Володимира Сосюри. Тоді, у 1918 році він був ще бійцем Третього гайдамацького полку Армії Української Народної Республіки, захищав її від російсько-більшовицьких загарбників. Тоді українці втратили державу і на тривалий час опинилися під окупацією. Урок історії засвоєно. Цього разу виграє Україна, а новітню російську путінську імперію чекає міжнародна ганьба, економічний колапс і поступовий розпад на самостійні незалежні держави!
1918 р. Друкований орган армії УНР - газета "Український козак"