The Technological Republic, in brief.
1. Silicon Valley owes a moral debt to the country that made its rise possible. The engineering elite of Silicon Valley has an affirmative obligation to participate in the defense of the nation.
2. We must rebel against the tyranny of the apps. Is the iPhone our greatest creative if not crowning achievement as a civilization? The object has changed our lives, but it may also now be limiting and constraining our sense of the possible.
3. Free email is not enough. The decadence of a culture or civilization, and indeed its ruling class, will be forgiven only if that culture is capable of delivering economic growth and security for the public.
4. The limits of soft power, of soaring rhetoric alone, have been exposed. The ability of free and democratic societies to prevail requires something more than moral appeal. It requires hard power, and hard power in this century will be built on software.
5. The question is not whether A.I. weapons will be built; it is who will build them and for what purpose. Our adversaries will not pause to indulge in theatrical debates about the merits of developing technologies with critical military and national security applications. They will proceed.
6. National service should be a universal duty. We should, as a society, seriously consider moving away from an all-volunteer force and only fight the next war if everyone shares in the risk and the cost.
7. If a U.S. Marine asks for a better rifle, we should build it; and the same goes for software. We should as a country be capable of continuing a debate about the appropriateness of military action abroad while remaining unflinching in our commitment to those we have asked to step into harm’s way.
8. Public servants need not be our priests. Any business that compensated its employees in the way that the federal government compensates public servants would struggle to survive.
9. We should show far more grace towards those who have subjected themselves to public life. The eradication of any space for forgiveness—a jettisoning of any tolerance for the complexities and contradictions of the human psyche—may leave us with a cast of characters at the helm we will grow to regret.
10. The psychologization of modern politics is leading us astray. Those who look to the political arena to nourish their soul and sense of self, who rely too heavily on their internal life finding expression in people they may never meet, will be left disappointed.
11. Our society has grown too eager to hasten, and is often gleeful at, the demise of its enemies. The vanquishing of an opponent is a moment to pause, not rejoice.
12. The atomic age is ending. One age of deterrence, the atomic age, is ending, and a new era of deterrence built on A.I. is set to begin.
13. No other country in the history of the world has advanced progressive values more than this one. The United States is far from perfect. But it is easy to forget how much more opportunity exists in this country for those who are not hereditary elites than in any other nation on the planet.
14. American power has made possible an extraordinarily long peace. Too many have forgotten or perhaps take for granted that nearly a century of some version of peace has prevailed in the world without a great power military conflict. At least three generations — billions of people and their children and now grandchildren — have never known a world war.
15. The postwar neutering of Germany and Japan must be undone. The defanging of Germany was an overcorrection for which Europe is now paying a heavy price. A similar and highly theatrical commitment to Japanese pacifism will, if maintained, also threaten to shift the balance of power in Asia.
16. We should applaud those who attempt to build where the market has failed to act. The culture almost snickers at Musk’s interest in grand narrative, as if billionaires ought to simply stay in their lane of enriching themselves . . . . Any curiosity or genuine interest in the value of what he has created is essentially dismissed, or perhaps lurks from beneath a thinly veiled scorn.
17. Silicon Valley must play a role in addressing violent crime. Many politicians across the United States have essentially shrugged when it comes to violent crime, abandoning any serious efforts to address the problem or take on any risk with their constituencies or donors in coming up with solutions and experiments in what should be a desperate bid to save lives.
18. The ruthless exposure of the private lives of public figures drives far too much talent away from government service. The public arena—and the shallow and petty assaults against those who dare to do something other than enrich themselves—has become so unforgiving that the republic is left with a significant roster of ineffectual, empty vessels whose ambition one would forgive if there were any genuine belief structure lurking within.
19. The caution in public life that we unwittingly encourage is corrosive. Those who say nothing wrong often say nothing much at all.
20. The pervasive intolerance of religious belief in certain circles must be resisted. The elite’s intolerance of religious belief is perhaps one of the most telling signs that its political project constitutes a less open intellectual movement than many within it would claim.
21. Some cultures have produced vital advances; others remain dysfunctional and regressive. All cultures are now equal. Criticism and value judgments are forbidden. Yet this new dogma glosses over the fact that certain cultures and indeed subcultures . . . have produced wonders. Others have proven middling, and worse, regressive and harmful.
22. We must resist the shallow temptation of a vacant and hollow pluralism. We, in America and more broadly the West, have for the past half century resisted defining national cultures in the name of inclusivity. But inclusion into what?
Excerpts from the #1 New York Times Bestseller
«The Technological Republic: Hard Power, Soft Belief, and the Future of the West»,
by Alexander C. Karp & Nicholas W. Zamiska
Технологічна республіка, коротко.
1. Кремнієва долина має моральний борг перед країною, яка зробила можливим її злет. Наша інженерна еліта має прямий обов’язок брати участь в обороні нації.
2. Ми повинні повстати проти тиранії застосунків. Невже iPhone — це наше найвище досягнення як цивілізації? Так, цей предмет змінив наше життя. Але, можливо, тепер він також обмежує наше уявлення про рамки можливого.
3. Безкоштовної електронної пошти тепер замало. Декаданс культури чи цивілізації, а разом із нею і її правлячого класу, можуть пробачити лише тоді, коли ця культура здатна забезпечити суспільству економічне зростання і безпеку.
4. Межі м’якої сили, самої лише високої риторики, вже стали очевидними. Здатність вільних і демократичних суспільств перемагати — ось що потребує чогось більшого, ніж просто моральна привабливість. Вона потребує жорсткої сили. Жорстка сила в цьому столітті буде збудована на програмному забезпеченні.
5. Питання не в тому, чи будуть створені озброєння на базі штучного інтелекту, а в тому, хто саме їх створить і з якою метою. Наші противники не зупиняться, щоб влаштувати театральні дискусії про переваги чи недоліки технологій, які мають критичне військове і безпекове значення. Вони просто підуть далі.
6. Служба в армії має стати універсальним обов’язком. Ми як суспільство зобов'язані всерйоз замислитися над тим, щоб відійти від повністю добровольчої армії. І воювати, коли всі розділять ризики і ціну війни.
7. Якщо морський піхотинець просить кращу гвинтівку, ми маємо її створити. Те саме стосується і програмного забезпечення. Наша держава має бути здатною й надалі сперечатися про доречність військових дій за кордоном, але при цьому залишатися непохитною у своїй вірності тим, кого сама попросила ризикнути життям.
8. Державні службовці не будуть нашими жрецями. Будь-який бізнес, який оплачуватиме працю своїх працівників так, як федеральний уряд оплачує працю державних службовців, навряд чи довго проіснує.
9. Ми повинні виявляти більше великодушності до тих, хто піддав себе публічному життю. Повне знищення будь-якого простору для прощення — повна відмова від терпимості до складності й суперечностей людської психіки. Подібний підхід може залишити нас із таким набором постатей на чолі держави, про що ми пошкодуємо.
10. Занурення сучасної політики у психологію — ось що збиває нас зі шляху. Якщо люди шукають на політичній арені моральне задоволення, вони неминуче будуть розчаровані.
11. Наше суспільство стало надто охочим прискорювати загибель своїх ворогів і часто злорадно цьому радіє. Поразка суперника — це мить, щоб зупинитися, а не святкувати.
12. Атомна епоха завершується. Ця епоха стримування добігає кінця. Їй на зміну має прийти нова ера стримування, побудована на технологіях і штучному інтелекті.
13. Жодна інша країна в історії світу не просунула прогресивні цінності більше, ніж ми. Так, США далекі від досконалості. Та як легко забути, скільки можливостей Штати надають людям, які не належать до спадкових еліт? Більше, ніж будь-яка інша держава на планеті.
14. Саме американська сила зробила можливою довгу епоху миру. Надто багато людей забули або сприймають як належне той факт, що майже століття не було конфлікту між великими державами. Три покоління, а це мільярди людей, їхні діти, а тепер уже й онуки — всі вони ніколи не знали, що таке світова війна.
15. Післявоєнне ослаблення Німеччини і Японії треба переглянути. Позбавлення Німеччини сили було надмірною корекцією, за яку Європа тепер платить високу ціну. Подібна і вкрай театральна відданість японському пацифізму, якщо її зберігати й надалі, загрожуватиме зміною балансу сил і в Азії.
16. Ми маємо підтримати тих, хто намагається будувати щось там, де ринок не спрацював. Культура мало не регоче з інтересу Маска до великих наративів, ніби мільярдери повинні просто сидіти у своїй смузі й далі збагачуватися… Будь-яку цікавість або щирий інтерес до цінності того, що він створив, по суті відкидають або приховують під тонко замаскованою зневагою.
17. Кремнієва долина має відіграти роль у боротьбі зі злочинністю. Багато політиків по всіх Штатах просто знизували плечима перед цією проблемою, відмовившись від спроб її розв’язати або ризикувати перед своїми виборцями чи донорами.
18. Безжальне виставляння напоказ приватного життя публічних персон — той фактор, який відштовхує надто багатьох від державної служби. Ми бачимо поверхневі, навіть дріб’язкові напади на тих, хто наважується зробити щось більше, ніж просто збагачуватися. Публіка стала настільки безжальною, що політична сфера зрештою отримала набір безпорадних і порожніх оболонок, чиї амбіції ще можна було б пробачити, якби за ними ховалася хоч якась система переконань.
19. Обережність у публічному житті, яку всі ми мимоволі заохочуємо, є руйнівною. Хтось не каже нічого неправильного? А чи він взагалі каже щось важливе?
20. Всеохопну нетерпимість до релігії в певних колах потрібно стримати. Нетолерантність еліт до релігійних переконань — мабуть, одна з найбільш промовистих ознак того, що політичний проект є менш відкритим інтелектуальним рухом, ніж багато хто хотів би вважати (навіть всередині нього).
21. Одні культури породили життєво важливі прориви, інші залишаються дисфункційними й регресивними. Тепер усі люди нібито рівні. Критика й ціннісні судження майже заборонені. Але нова догма розмиває той факт, що певні культури, а також субкультури, створили дива. Інші ж виявилися посередніми або, ще гірше, шкідливими.
22. Пора чинити опір поверхневій спокусі порожнього й вихолощеного плюралізму. Протягом останніх півстоліття ми уникали визначення національних культур в ім’я інклюзивності. Але заради чого?
Уривки з книги бестселера №1 за версією New York Times
«Технологічна Республіка: Жорстка Сила, М’яка Віра Та Майбутнє Заходу»
Олександра К. Карпа та Ніколаса В. Заміски