Чи варто сперечатися з Латиніною? Не тому, що вона "хороша росіянка", або "погана росіянка", або "шовіністка" і т.д. Вона просто кремлівський пропагандист "для розумних".

Російська влада давно сформувала досить широку категорію "пропагандистів для розумних". Вони не розказують про "розп'ятих хлопчиків", "європейських трансгендерів" та "біолабораторії" з "нацистами". Вони можуть навіть не вихваляти самого бункерного діда - досить періодично казати, що він "досить розумний" і "знає, що робить".

Їхня задача - ретранслювати потрібні ідеї, сіяти сумніви та зневіру, заражати інформаційний простір міазмами "руського міра".

Не знаю, скільки їх, але з тих, за ким епізодично слідкую я, точно по цьому напрямку працюють Венедиктов, Собчак та Латиніна.

Наприклад, зараз вони відпрацьовують тему про "єдність українців та росіян". У Венедиктова все як завжди максимально хитро. Він довго розмірковує про те, що по обидва боки кордону лишилося багато родичів, і вони знову колись почнуть спілкуватися, і взагалі буде колись як у Європі - "без кордонів". Латиніна ж діє більш прямолінійно, одразу почавши розказувати, як чудово жилося українцям у росімперії, і про нинішню "громадянську війну".

До речі, по відпрацюванню теми "нелегітимності Зеленського" їх теж можна було ідентифікувати. Венедиктов і тут діяв максимально хитро, видавши розлогий монолог, що "потрібне рішення Конституційного Суду, і щоб Зеленський не став путіним". Латиніна знову притягнула спеціально-навченого Арестовича і з ним уже відпрацювала усі тези.

Ще одна тема "пропагандистів для розумних" - т.зв. "Стамбульські домовленості", які, звісно, ніякими завершеними домовленостями не були. Усім їм наказано просувати тези, що "домовленості були дуже вигідні для України, а вона відмовилася". Так, дуже вигідні, із максимальним обмеженням армії, максимальним роззброєнням тощо.

Ще одна тема - "Україна ніколи не зможе повернути окуповані російськими військами території". Тут Латиніна взагалі видавала "шедеври". Мовляв, "Захід не дасть звільнити Крим", бо "українці там влаштують геноцид та етнічні чистки". Венедиктов просто щось белькотів про "врахування думок мешканців цих територій".

Там ще є багато всього, але я не буду це далі розвивати. Фактом є те, що мова - про пропагандистів. І на цьому всі питання мають бути зняті.

Але проблема у тому, що все це - лише верхівка айсбергу. Бо для західної аудиторії є свої пропагандисти. Від Такерів Карлсонів, до численних "поважних науковців", які пару разів з'їздили на Валдай, видали на російські гроші кілька книжок, і тепер розказують, що треба розуміти букерного діда, не можна допускати ядерної війни, а "в Україні все одно нацисти", а тому її "не шкода".

Це і купа політиків (правих, лівих, популістів), які розказують виборцям, що не треба допомагати Україні, не треба витрачати на це гроші, а треба дружити з багатими росіянами.

Зрештою, це прямі шпигуни, диверсанти, яких почали останнім часом все частіше затримувати на Заході. Нещодавно таких затримували у Польщі. Але треба розуміти, що останні акти саботажу на підприємствах, що мають стосунок до військової допомоги для України, або на транспорті - це теж не випадковість. А ще можете не сумніватися, що і до прямого тероризму теж справа неодмінно дійде.

Вербувати їх є з кого. Усі ці численні "радянські пенсіонери", небиті совки, сталіністи тощо. Пригадую, як "опозиційні росіяни" дуже обурювалися тим, як Латвія почала депортувати з країни пенсіонерів з російським громадянством. Мовляв, "ображають дідусів та бабусь, які прожили все життя у Латвії". Нещодавно у нас судили одного такого "дідуся" та ветерана КДБ, котрий наводив російські ракети на українських військових на Львівщині.

Можете не сумніватися. У Європі теж знайдеться чимало потенційних навідників. І вони навіть не ховаються. Усі російські та радянські збіговиська - це місця їхньої концентрації. Ми таке в Україні уже бачили раніше.

Ми часто забуваємо, що маємо справу з професійними будівничими імперії. Для них дуже важка задача - забезпечити всіх своїх громадян нормальними туалетами, але вони прекрасно знають, як будувати імперії. І головне - вони мають для цього багато, дуже багато грошей, які витрачають не на якусь "дурню" на кшталт каналізацій або шкіл з лікарнями, а саме на будівництво імперії. У тому числі - на пропаганду, інформаційну війну, диверсії та тероризм.

Вони це знають, люблять і вміють. І ніколи не шкодують ресурсів на "святе діло" - імперське розширення, адже ракова клітина не може не розширюватися та не поглинати.

Тому так, у все, що стосується імперського будівництва, вони вміють. Розширюватися, захоплювати, пропагандувати. Тут їх недооцінювати не варто, і розуміти, що їхній вплив - це дуже сильно далеко не лише крики ідіотів по центральному російському телебаченні.

А доводити їм щось щодо імперського минулого взагалі не варто, бо це, зрештою, не їхня справа. Україна - суверенна держава, чий суверенітет визнали росіяни одними з перших. Все, питання закрите. Наше право - викорінювати імперську спадщину. А через 100 років ми, можливо, захочемо її переосмислити. Але це буде наша справа. Ми не повинні доводити росіянам, що імперія - це погано. Не повинні доводити, що з усіх імперій саме російська була цивілізаційною ямою. Це просто не їхня справа. Суверенні народи самі мають право визначати, з ким які стосунки мати. І все.

Стоит ли спорить с Латыниной? Не потому, что она «хорошая русская», или «плохая русская», или «шовинистка». Она просто кремлевский пропагандист «для умных»

Российские власти давно сформировали достаточно широкую категорию «пропагандистов для умных». Они не рассказывают про «распятых мальчиков», «европейских трансгендеров» и «биолаборатории» с «нацистами». Они могут даже не восхвалять самого Путина — достаточно периодически говорить, что он «достаточно умный» и «знает, что делает».

Их задача — ретранслировать нужные идеи, сеять сомнения и уныние, заражать информационное пространство миазмами «русского мира». Не знаю, сколько их, но из тех, за кем эпизодически слежу я, точно по этому направлению работают Алексей Венедиктов, Ксения Собчак и Юлия Латынина.

Например, сейчас они отрабатывают тему о «единстве украинцев и русских». У Венедиктова все как всегда максимально хитро. Он долго рассуждает о том, что по обе стороны границы осталось много родственников, и они снова когда-то начнут общаться, и вообще будет когда-то как в Европе — «без границ». Латынина же действует более прямолинейно, сразу начав рассказывать, как прекрасно жилось украинцам в российской империи, и о нынешней «гражданской войне».

Кстати, по отработке темы «нелегитимности Зеленского» их тоже можно было идентифицировать. Венедиктов и здесь действовал максимально хитро, выдав пространный монолог, что «нужно решение Конституционного Суда, и чтобы Зеленский не стал Путиным». Латынина снова привлекла специально обученного Арестовича и с ним уже отработала все тезисы.

Еще одна тема «пропагандистов для умных» — так называемые Стамбульские договоренности, которые, конечно, никакими завершенными договоренностями не были. Всем им приказано продвигать тезисы, что «договоренности были очень выгодны для Украины, а она отказалась». Да, очень выгодные, с максимальным ограничением армии, максимальным разоружением и так далее.

Еще одна тема — «Украина никогда не сможет вернуть оккупированные российскими войсками территории». Здесь Латынина вообще выдавала шедевры. Мол, «Запад не даст освободить Крым», потому что «украинцы там устроят геноцид и этнические чистки». Венедиктов просто что-то лепетал про «учет мнений жителей этих территорий».

Там еще есть много всего, но я не буду это дальше развивать. Фактом является то, что речь — о пропагандистах. И на этом все вопросы должны быть сняты.

Но проблема в том, что все это — лишь верхушка айсберга. Потому что для западной аудитории есть свои пропагандисты. От Такеров Карлсонов, до многочисленных «уважаемых ученых», которые пару раз съездили на Валдай, издали на российские деньги несколько книг, и теперь рассказывают, что надо понимать Путина, нельзя допускать ядерной войны, а «в Украине все равно нацисты», а потому ее «не жалко».

Это и куча политиков (правых, левых, популистов), которые рассказывают избирателям, что не надо помогать Украине, не надо тратить на это деньги, а надо дружить с богатыми россиянами.

В конце концов, это прямые шпионы, диверсанты, которых начали в последнее время все чаще задерживать на Западе. Недавно таких задерживали в Польше. Но надо понимать, что последние акты саботажа на предприятиях, имеющих отношение к военной помощи для Украины, или на транспорте — это тоже не случайность. А еще можете не сомневаться, что и до прямого терроризма тоже дело непременно дойдет.

Вербовать их есть из кого. Все эти многочисленные «советские пенсионеры», небитые совки, сталинисты и так далее. Помню, как «оппозиционные русские» очень возмущались тем, как Латвия начала депортировать из страны пенсионеров с российским гражданством. Мол, «обижают дедушек и бабушек, которые прожили всю жизнь в Латвии». Недавно у нас судили одного такого «дедушку» и ветерана КГБ, который наводил российские ракеты на украинских военных на Львовщине.

Можете не сомневаться. В Европе тоже найдется немало потенциальных наводчиков. И они даже не прячутся. Все российские и советские сборища — это места их концентрации. Мы такое в Украине уже видели раньше.

Мы часто забываем, что имеем дело с профессиональными строителями империи. Для них очень трудная задача — обеспечить всех своих граждан нормальными туалетами, но они прекрасно знают, как строить империи. И главное — они имеют для этого много, очень много денег, которые тратят не на какую-то «ерунду» вроде канализаций или школ с больницами, а именно на строительство империи. В том числе, на пропаганду, информационную войну, диверсии и терроризм.

Они это знают, любят и умеют. И никогда не жалеют ресурсов на «святое дело» — имперское расширение, ведь раковая клетка не может не расширяться и не поглощать.

Поэтому да, во все, что касается имперского строительства, они умеют. Расширяться, захватывать, пропагандировать. Тут их недооценивать не стоит, и понимать, что их влияние — это очень сильно далеко не только крики идиотов по центральному российскому телевидению.

А доказывать им что-то относительно имперского прошлого вообще не стоит, потому что это, в конце концов, не их дело. Украина — суверенное государство, чей суверенитет признали россияне одними из первых. Все, вопрос закрыт. Наше право — искоренять имперское наследие. А через 100 лет мы, возможно, захотим его переосмыслить. Но это будет наше дело. Мы не должны доказывать россиянам, что империя — это плохо. Не должны доказывать, что из всех империй именно российская была цивилизационной ямой. Это просто не их дело. Суверенные народы сами имеют право определять, с кем какие отношения иметь. И все.

Оригинал