Микола Іванович Міхновський

(1873-1924) - народився у сім'ї сільського священника з козацького роду на Полтавщині,

адвокат, публіцист, ідеолог націоналістичної самостійницької течії українського руху кінця ХІХ - початку ХХ ст.,

автор промови «Самостійна Україна», що стала першою політичною програмою Революційної української партії (Харків, 1900) - першої політичної партії в Наддніпрянській Україні,

засновник та керівник Української народної партії (1902),

автор «Десяти заповідей УНП» - «Десяти заповідей Міхновського» (1904),

один із авторів «Основного Закону «Самостійної України» спілки народу українського» (1905),

член Братства самостійників (Київ, 1912),

співорганізатор Української демократично-хліборобської партії (Лубни, 1917),

один із організаторів українського війська,

організатор повстання «полуботківців» проти Української Центральної Ради (1917)

та заколоту проти Директорії УНР (1919),

арештовувався більшовиками у 1920 р.,

згодом виїхав на Кубань,

1924 року повернувся до Києва, де й загинув за не з'ясованих обставин.

Похований на Байківському цвинтарі у Києві.