Промова Ірини Фаріон на 9 травня 2022 року

Слава Україні!

Сьогоді ми маємо аналізувати історичну ситуацію, яка склалася понад сімдесят (77) років тому, коли в 1945-му році побороли одного тирана, а іньшого тирана виростили. Тобто, меньше зло залишили. Колима заступила Бухенвальд. І сьогодні нас бомблять так, як свого часу бомбив Гітлер.

Меньшою мірою я би хотіла говоррити про те, що каже Путін. Тому що це слова нелюда. І Росія це країна, яка виробляє людьске нечасття.

Більшою мірою я би хотіла аналізувати те, що каже Зеленський. Так от Зеленський сказав що сьогодні це День Перемоги.

Це не є жодна перемога. Це не є український історичний наратив. Для нас не було жодної перемоги 9-го травня 1945-го року. Тому що ми свою війну з московитом продовжували, і вона вибухнула з особливою масштабною силою 24-го лютого 2022 року

Ми не припиняли цієї війни 1945 року!

Те що ми переможемо Путіні — хіба в тому може сумніватися дуже слабовольна людина. Тому нема сенсу заглиблюватия в те, що він говорить.


Є сенс заглиблюватися в те, які посили дає чинна влада.

Чинна влада, в основі президента, каже одну цікаву річ, що у наших роках є одна дуже цікава книга — це Підручник з Історії України.

Так що в цьому підручнику з Історії України буде написано? Що девьяте травня це якась побєда. Чия це побєда?
Побєда Колими над Бухенвальдом, розумієте?

В цьому підручнику з Історії України буде написоано(?), що Українська Повстанська Армія — єдина армія Світу, яка змагалася з двома тоталітарними режимами:
З режимом німецьким і з режимом московським. Воювала до 60-тих років двадцятого століття збройно. А потім воювала на ідеологічному рівні — націоналістичному.

І єдине що мене найбільше тішить у промові Путіна — що він згадує Бандерівців. Бо це реально найбільша загроза для Москви. Тому що це національний шлях розвитку Української Держави (Шлях накреслиний Бандерою.) Це те, за для чого ми є в цьому Світі: Зреалізувати своє завдання. Яке зреалізували свого часу поляки.

Побудувати сильну, національну Українську Державу!

Так як поляки побудували сильну національну Польську Державу.

Тому дуже важливо позбутися радянських наративів. І, хоч би в час страшної інтенсивної війни, бо вона не припинялася, для нормальної людини, від 1945-го року, усвідомити, що перемога остаточна над Москвою буде, власне, тоді, коли ця держава розпадеться!

А може вона розпастися тільки силою Збройних Сил України. Може вона зазнати того розпаду, коли нарешті українське суспільство, хоч би, прочитає працю Юрія Липи що називається "Призначення України і розпад Россії".

Тому Путін реально розуміє в чому сила україньців. Сила україньців полягає у побудові національної держави. Тоді це буде реальна перемога, а не черговий міт і не чергове потрясання повітря яке називається девятим мая 1945-го року.

Про яку ми можемо говорити перемогу — коли Шухевича убили 5-го березна 1950-го року; коли Степана Бандеру москва убила 15-го жовтня 1959-го року.

Навідь якщоб вони вбили тих двох людей — Шухевича і Бандеру, ми би на цілий Світ мали б кричати що війна для україньців не закіньчилася в 1945-му році — вона триває. І те, що вона вибухнула зараз з такою силою, це власне наслідок того, що суспільство не розуміло що воно перебуває на етапі тривалої ідеологічної війни з москвою.

І мабудь слушно сказав Зеленський, правильно, на відміну від що девьяте мая це якась побєда, що це війна двох світоглядів:
світогляду національного — це наш світогляд, Бандерівського світогляду, Націєцентричного світогляду, і
світогляду, увага, шовіністичного, розумієте, імперсько-шовіністичного.

Але у деяких нашіх істориків чи істериків, які називають це імперським націоналізмом. Вони також уражені бацилою радянізму. Це не імперський націоналізм — це шовінізм чистої води, якій тепер набув нового логічного визначення як підвид фашизму тобто рашизм.

І саме в контексті рашизму і в контексті націєцентризму треба розглядати подальшу бородьбу межи нашими двома державами. Між державами національною — національною державою Українською, яку треба ще побудувати, якщо на це спроможний буде народ.

І ця саме Національна Українська Держава має строрити такі умови, щоби імперська шовіністична держава більше ніколи не могла існувати.

Тобто. Якщо Путін оголошує що нас треба демілітарізувати, то ми маємо максимально мілітаризуватися. Якщо Путін кажеЮ що нас треба денаціфікувати, то ми маємо максимально стати націоналістами. І саме тоді буде остаточна перемога. Бо, підсімію:

Остаточна перемога — ментальна перемога.

Та перемога, яка є в головах людей, а не тільки та перемога, в наслідок якої здобувають ті чи іньші території, або втрачають ті чи іньші території. Можна втратити територію, але не перестати бути борцем і не престати бути вільною людиною. І пуйло це усвідомлює.


Тому те, що воно сьогодні говорило, так безпомічне, а тепер вже суто філологічно зазначу, що ніхто уже в Світі в третьому тисячолітті не пише таких промов рівня плінтуса.
Тобто це промова, яка не має жодної логіки. Це не промова країни-переможця, це не промова карїни-сили, це не промова країни-глузду. Це промова капітуляції і поразки. Це промова безсилля. Це промова звіра, нелюда, загнаного в глухий кут. Це промова немочі. І це дуже добре, що це світ може споглядати!

Бо якщо сьогодні навдь послухати промови, до прикладу, Міністра оборони Великобританії, чи навдь звернення одно із очильників Австрії, чи президента Литви — то це все промови що відображають потребу часу. Вони відкриті, вони легкі, вони метафоричні, вони демонструють гідність і вони демонструють відкритість до Світу.

Натомість промоів пуйла — це промова з 1937-го року. Це промова мороку.

І дуже добре, що вона прозвучала. Щоби побачити оцей антагонізм Світу. Щоби побачити повну і абсолютну ізольованість ось цього карлика. Якій сам собі і своїй країні підписав смертний вирок.

Ведйчий каже:Пані Ірино, кінець Путіна ми вже бачимо.

І мова в цьому допомогла. Мова виказала це все. Мова виповіла. Мова викрила неміч путінську.

Тому, святкуймо це сьогодні. Оце єдина підстава щоби нині посвяткувати. І, звісно, що помьянути тих 7(сім) мільонів україньців, які стали жертвою войн чи бійні межі двома двома теранами, тотожними : Гітлер і Сталін.

Тільки Гітлера тоді впокорили, а Сталіна виростили.

І ще. Умова Нюренбергу біла страшна: щоби під час Нуренбергського процессу не звучало тези про те, Що була угода межи Сталіним і Гітлером (Договір Молотова—Рібентропа) про переділ Світу 1939 року, тобто Лінія Керзона.

Тобто, це було дуже не чесно, це було аморально, це було не справедливо. Тому воно сьогодні вилізло і вибухноло. І ціну за ту несправедливість платимо, хто? — ми в першу чергу. І платить Світ також, тому що Світ починає усвідомлювати, що якщо не переможе Україна — то не переможе і уся Европа і не переможе Америка.

Джерело:
https://youtu.be/9_-roGxDm7A?t=149