Ударний військово-морський та ракетний потенціал, що сконцентрований в окупованому Криму, призвів до зміни військово-стратегічного балансу в Чорноморському, Чорноморсько-Середземноморському та Чорноморсько-Каспійському регіонах на користь РФ.

До першого бойового застосування морських крилатих ракет «Калибр» 7 жовтня 2015 вважалося, що їх дальність складає 300 км. Під час першого бойового застосування по Сирії ракети вразили цілі на відстані понад 1500 км. Є інформація щодо справжньої дальності цих ракет до 2600 км.

22 жовтня 2016 начальник управління бойової підготовки Головного штабу ВМФ Росії контр- адмірал В. Кочемазов повідомив, що крилаті ракети морського базування «Калибр» мають дальність ураження цілей до 2 тисяч кілометрів. «У залежності від об'єктів, щодо яких застосовується зброя, сухопутні вони або морські, у залежності від траси, з урахуванням необхідності обходу перешкод на землі, у цілому дальність стрільби цих ракет становить до 2 тисяч кілометрів», – сказав Кочемазов. На спеціалізованих сайтах вже відкрито називається дальність цих ракет 2600 км. Таким чином, ракети «Калибр» кораблів Чорноморського флоту РФ здатні, як мінімум, досягати при стрільбі з району Севастополя цілей на території всіх країн Європи, крім Норвегії, Великої Британії та Іспанії, а також Північної Африки та Близького Сходу.

Пересувний береговий ракетний комплекс «Бастион» з крилатою ракетою «Оникс» здатний, як і «Калибр», стріляти не тільки по кораблях, а й по малорозмірних цілях на суші, має імовірну дальність 600 км. «Бастион» при стрільбі з району Севастополя здатний вразити в тому числі сухопутні цілі в прибережних районах усіх чорноморських країн. Може також використовуватись із ядерною боєголовкою.

Оперативно-тактичні сухопутні пересувні ракетні комплекси «Искандер» офіційно мають приблизно таку ж дальність в 500 км і здатні нести ядерну боєголовку до 50 кілотонн. Утім, багато експертів вважають, що офіційна дальність ракети занижена, щоб приховати порушення Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності, а реальна дальність цієї крилатої ракети складає 2000-2600 км.

Заплановане розміщення в окупованому Криму ракетоносного авіаполку бомбардувальників Ту-22 М3 включає 16 літаків, кожен з яких здатний нести 10 крилатих ракет Х-101 (Х-102) з дальністю близько 5 тис. км. У тому числі з ядерною боєголовкою в 250 кілотонн.

Х-101 (Х-102 у виконанні з ядерною боєголовкою) – стратегічна крилата ракета «повітря- поверхня» з використанням технологій зниження радіолокаційної помітності. За результатами випробувань має кругове імовірне відхилення 5 м на дальності 5500 км. Здатна знищувати мобільні цілі з точністю до 10 м.

У цілому, берегові сухопутні ракетні комплекси «Искандер», «Бастион» та морські ракети «Калибр» на кораблях Чорноморського флоту РФ, наявні на окупованому Кримському півострові, в поєднанні з планами розміщення літаків-ракетоносців Ту-22МЗ становлять загрозу не тільки, як вважалося раніше, для всього узбережжя Чорного моря, але і для всієї Європи, особливо з її південного флангу.

За 2014-2021 роки військово-стратегічне значення Кримського півострова для РФ кардинально посилилося, і цей процес ще більше прискорився після завершення будівництва Керченського мосту в зв'язку з поліпшенням логістики.

Військовий потенціал Кримського півострова, в тому числі наступальний, являє собою нове і досить унікальне світове явище. З урахуванням того, що відносини Туреччини з НАТО, ЄС і США в 2017-18 році погіршувалися, а з РФ поліпшувалися – аж до покупки Туреччиною у Росії комплексу ППО С-400 і реального будівництва першої нитки газопроводу «Турецький потік», можна зробити наступний висновок:

в результаті мілітаризації окупованого Криму склалася абсолютна військово-стратегічна перевага РФ в Чорноморському регіоні з проекцією її на Південний Кавказ і Близький Схід.

На початку травня 2016 під час виступу на конференції начальників генеральних штабів збройних сил балканських країн в Стамбулі, президент Туреччини заявив:

«Ми повинні посилити координацію і співробітництво на Чорному морі. Сподіваємося на конкретні результати саміту НАТО у Варшаві 8-9 липня. Потрібно зробити Чорне море морем стабільності. Я говорив генеральному секретарю НАТО: вас в Чорному морі немає, тому воно стало майже російським озером. Ми повинні виконати свій обов’язок як країни, що виходять до Чорного моря. Якщо ми не вживемо заходів, історія нас не пробачить».

Як це не дивно виглядає зараз, тоді, коли Туреччина знаходилася майже в стані «холодної війни» з РФ, президент Ердоган першим із керівників країн-членів НАТО адекватно сформулював ситуацію в Чорному морі, що склалася вже за 2 роки після окупації та наступної незаконної анексії Кримського півострова з боку РФ.

8-9 липня 2016 року на саміті НАТО у Варшаві на рівні глав держав і урядів країн-членів очікувалось прийняття рішень щодо посилення військово-морських можливостей НАТО в Чорному морі. Це було пов'язано з ініціативою уряду Румунії про створення в Чорному морі «Союзницької флотилії Альянсу». У Румунії вважали це питання одним з пріоритетних для Бухареста в 2016 році. Україна безумовно підтримала цю ініціативу з урахуванням окупації Криму та агресії РФ на Донбасі з виходом до Азовського моря.

Однак через відмову Болгарії, прем'єр-міністр якої заявив, що бажає бачити біля узбережжя Болгарії круїзні лайнери, а не військові фрегати, цього не сталося. Більше того, болгарський прем'єр за місяць до Варшавського саміту заявив, що «Чорне море має бути оголошено демілітаризованою зоною, без військових кораблів, без підводних човнів».

Румунська військово-морська ініціатива з'явилася одразу після установки наприкінці 2015 року ракет-перехоплювачів системи протиракетної оборони SM-3 AEGIS Ashore на базі ВПС США в Девеселу – в горах південної Румунії в 35 км від кордону з Болгарією.

У Румунії розуміли, що після цього, особливо з урахуванням формування ударного угруповання військ РФ в окупованому Криму, яке оснащене ракетами, здатними досягти будь-якої цілі в Румунії, вся країна стала потенційною ціллю для ракетних ударів не тільки з повітря, але після окупації і мілітаризації Криму – з моря, з нових ракетних кораблів і підводних човнів Чорноморського флоту, а також з території Кримського півострова.

З кінця 2015 окупований Крим, разом із Новоросійськом, став одним з основних плацдармів РФ в сирійській війні і залишається ним до теперішнього часу. Угруповання військ РФ в Криму – надводні кораблі, підводні човни, морська піхота – бере активну участь у військових діях РФ в Сирії.

У 2015-2017 роках надводні кораблі та підводні човни (ПЧ) Чорноморського флоту РФ завдавали удари по наземних цілях в Сирії зі східної частини Середземного моря крилатими ракетами «Калибр». Територія окупованого півострова використовується як база для військових поставок в Сирію. Пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ РФ в сирійському порту Тартус перетворено на повноцінну російську військово-морську базу.

Удари по Сирії крилатими ракетами з кораблів та підводних човнів (ПЧ) Чорноморського флоту РФ

• ПЧ «Ростов-на-Дону» – 08.12.15.
• Корвет «Зеленый Дол» – 19.08.16.
• Корвет «Серпухов» – 19.08.16.
• Фрегат «Адмирал Григорович» – 15.11.16.
• Фрегат «Адмирал Эссен» – 31.05.17.
• ПЧ «Краснодар» – 31.05.17.
• Фрегат «Адмирал Григорович» – 23.06.17.
• ПЧ «Краснодар» – 23.06.17.
• Фрегат «Адмирал Эссен» – 23.06.17.
• Фрегат «Адмирал Эссен» – 05.09.17.
• ПЧ «Великий Новгород» – 14.09.17.
• ПЧ «Колпино» – 14.09.17.
• ПЧ «Великий Новгород» – 22.09.17.
• ПЧ «Великий Новгород» – 05.10.17.
• ПЧ «Колпино» – 05.10.17.
• ПЧ «Великий Новгород» – 31.10.17.
• ПЧ «Колпино» – 03.11.17.

Зі 100 крилатих ракет «Калибр» морського базування, що були застосовані ВМФ РФ по цілях в Сирії, 56 належали надводним кораблям та підводним човнам Чорноморського флоту РФ, 44 – корветам Каспійської флотилії

Таким чином, досвід бойового застосування крилатих ракет великої дальності наразі мають 2 фрегати та 4 підводних човни ЧФ РФ (корвети «Серпухов» та «Зеленый Дол» передані Балтійському флоту РФ).

«Сирійський експрес»

Крім нанесення ударів крилатими ракетами, здійснюється постачання військової техніки, спорядження, боєприпасів сирійському режиму Б. Асада з Севастополя та Новоросійська на великих десантних кораблях ЧФ РФ та інших флотів РФ, а також на допоміжних судах ЧФ РФ, що базуються в окупованому Севастополі – так званий «Сирійський експрес».

Відомо, що у жовтні 2016 року з Криму до Сирії на кораблях ЧФ РФ був відправлений дивізіон берегових ракетних комплексів (БРК) «Бастион». На заміну йому в листопаді 2016 року до Криму прибув новий аналогічний дивізіон.

Таким же шляхом до Сирії в 2017 були перекинуті ракетні комплекси ППО С-300, С-400, Бук-3. Великі десантні кораблі ВМФ РФ (ВДК) в 2016 році виконали 67 зворотних рейсів з Севастополя і Новоросійська в Сирію на військово-морську базу РФ в Тартусі. На них доставляються ракетні установки, бронетехніка, військові автомобілі тощо.

З 67 рейсів у 2016 році ВДК ЧФ виконали половину – 34 рейси, Балтійського флоту – 17, Північного флоту -16. Відзначимо, що в 2015 році ВДК виконали 69 рейсів з таким же співвідношенням між флотами, в 2014-46 рейсів, а в 2013- 30 рейсів.

Таким чином, після окупації Криму кількість рейсів кораблів ЧФ РФ в Сирію у 2015-2016 збільшилася у 2 рази.

У 2017 році «Сирійський експрес» виконав на десантних кораблях трохи менше – 41 зворотний рейс. Допоміжні судна (суховантажі під військово-морським прапором РФ) 205-го загону суден забезпечення ЧФ РФ в 2016 році виконали щонайменше 17, а в 2017 році 9 зворотних рейсів із Севастополя в Тартус.

У 2018 році «Сирійський експрес» виконав 34 зворотних рейсів, в тому числі 30 – на великих десантних кораблях. Тобто, на відміну 2014 – 2016 років, РФ протягом 2017 – 2018 років у значній мірі вивільнила бойові десантні кораблі від рейсів до Тартуса.

Це сталося за рахунок використання Чорноморським флотом РФ до 10 орендованих через спеціалізовану фірму «Оборонлогістика» великих поромів. Це дозволяє перевозити на військових кораблях та вантажних суднах допоміжного флоту під військово-морським прапором (які не підлягають перевіркам) тільки озброєння, боєприпаси та військовослужбовців, а решту вантажів перевозити на цивільних суднах.

Військово-морська база РФ в Сирії

У 2017 році в РФ прийнято рішення про створення в сирійському порту Тартус повноцінної російської військово-морської бази. Кримський півострів є основним елементом забезпечення її роботи з військової точки зору.

Раніше в Тартусі у ВМФ Росії був невеликий пункт матеріально-технічного забезпечення, великі кораблі не могли заходити до нього, а забезпечувалися на рейді. Створення бази дозволить забезпечити перебування і проведення поточного та середнього ремонту в Тартусі кораблів різних класів: від тральщика до фрегата.

810 бригада морської піхоти ЧФ РФ, що базується в Севастополі, здійснює охорону морських перевезень у Сирію безпосередньо на кораблях та суднах, а також охорону військово- морської бази РФ в сирійському порту Тартус. Саме окупація Криму та подальший прискорений розвиток кримської військової бази зробили можливими активні військові дії РФ в Сирії.

Чорноморський флот з радикально зміненим корабельним складом став основою військово- морської присутності РФ у Східному Середземномор’ї.

Зв'язки окупованого Криму з сирійським режимом Асада цілеспрямовано укріплюються Москвою не тільки у військовій сфері.

В рамках IV Ялтинського міжнародного економічного форуму, який пройшов у квітні 2018, підписано меморандум про співробітництво між Кримом і сирійською провінцією Латакія, а також про побратимство міст Ялта та Латакія. На форумі була організована перша Ялтинська конференція «Економічний розвиток Сирії», а найчисельнішою делегацією стала делегація Сирії. Прес-служба форуму повідомляла про досягнення декількох російсько-сирійських угод, причому підписання низки угод проходило «у закритому режимі».

У цьому контексті та на тлі прискореної мілітаризації Криму автори проаналізували динаміку військово-морської присутності НАТО в Чорноморському регіоні без урахування чорно- морських країн-членів – Туреччини, Румунії та Болгари – з 1991 року і особливо детально в 2013- 2020 роках.