Президенти України

Поговоримо про фінансування української армії та про підходи до важливості питання під назвою "Оборона країни" за всі роки незалежності.

Сфокусуємося на президентах, на Верховних головнокомандувачах. Шість президентів — шисть підходів до армії.

Як з однієї з найпотужніших армій світу на початку української незалежності наша армія перетворилася на розграбовану, розброєну, фактично голою. Лакмусом цього стала війна у 2014 році ініційована вторгненням Російської федерації. Як вдалося відновитися до нинішнього стану — коли наші бійці єфективно дають відсіч "другій армії світу".

Ми вирішили дослідити як всі тридцять років розвивалося наше військо. Ф хто із президентів доклав до цього зусиль.

Вважається, що найгірьші часи для української армії настали за правління Віктора Януковича. Це справді так. Тоді на оборону виділяли найменьше грошей за всю історію незалежності країни. Жваво розпродовали військову техніку. Обороною керували люди из російськими паспортами. І хоч "легітимний" доклав неабияких зусиль до послаблення армії це був доволі послідовний, сталий процес із самого початку незалежності нашої країни.

Отже почнімо із Леоніда Кравчука

1991 рік. Україна успадкувала від колишнього СРСР:

9800 000 кількість війська

6500 танків

7000 броньованих машин

1500 літаків

350 кораблів

176 міжконтитентальних балістичних ракет

1000+ тактичної ядерної зброї

7200 артилерійських систем

Отримала третій за величиною ядерний арсенал в світі. Більше пятиста кораблів та суден.

В 2014 році, в момент нападу Росії на схід країни у нас було трохи меньше 1500 танків, та 2000 бронетранспортерів. При мінімальних потребах вдвічи більше.

Чому не можна було зберегти успадкований потенціал?

Утримувати такі велики сили було надто дорого з точки зору фінансів, особливо на фоні глибокої кризи 90-х років. Бойову міць почали приводити до "достатнього рівня.

Україна втричи скоротила збройні сили. Відмовилися від ядерної зброї. Це був безпрецидентний, за своїми масштабами, процесс в історіх. Чисельність ЗСУ у 1995 році становила 450 000 осіб. Тисячі одиниць озброєння пускали на металобрухт.

За президенства Леоніда Кравчука були сформовані державні структури незалежної України. Зокрема, і основи збройних сил. Українські миротворці почали брати участь і у міжнароднх місіях.

Крім основ війська, Кравчук заклав ще й підвалини відмови України від ядерного статусу.
Про "Нейтральність" і "Безядерність" наша держава вперше заявила у "Декларації про суверенітет" у 1990-му році.
За кілька місяців після здобуття незалежності Верховна рада ухвалила заяву про безядерний статус України

1992 рік. Всю тактичну ядерну зброю ми повністью вивезли до Росії з України. Це рішення погодив Кравчук у Мінській угоді роком раніше.

Багато військових експертів стверджують, що саме тактична ядерна зброя могла б стримати агрессію будь-якої країни проти нас. І, в одночас, не становила загрози для західних держав.
Ось що про все це говорив сам Леонід Кравчук.

" Коли ми взнали що в нас 1200 боєголовок, і взнали, що ми їми не управляєм.
В мене не було "чорної валізи" — вона була в Москві. Я міг тільки по телефону говорить з командуючим ракетною армією. Він міг виконувати, а міг невиконувати мої прохання, не кажучи вже про доручення — це не реально було. Ядерна зброя знаходилась за межами контрою України. І це дуже і дуже важливо знати.
І нам потрібно було практично вирішувати "Або/Або". Тому розмова йшла: Аби у нас залишилася ядерна зброя, то сьогодня Россія не поводила так себе як поводить, аби залишилася.
Вона могла залишитися аби вона вироблялась в Україні. "

А от стратегічої ядерної зброї Україна вже позбулася при новому президенту

Леонід Кучма

1994 рік.
Леонід Кучма підписує "Будапештський меморандум" про "неядерний статус України". Документ мав дати нам гарантії безпеки від Сполучених Штатів Америки, Великобританії та Росії в обмін на ядерне роззброєння.

Проте, як ми з вами побачили і відчули, цей документ виявився не більше ніж папірцем. Конкретних механізмів звхисту України не було.

Президенство Кучми запам'яталося його політикою "багатовекторності" — намаганням балансувати між Росією, з одного боку, США та ЕС з іньшого.

У перші роки незалежності України Россія і Україна довго і конфліктно ділили Чорноморський флот. Ледь не дійшло до збройних протистоянь. Крапу у цьому питанні поставила Угода, яку Кучма підписав із Росією у 1997=му році. Україна отримала меньше 20-ти, акцентую, меньше 20-ти відсотків (20%) усіх суден. При цьому в спадок нашій державі рнонйшли найстаріші та найгірьші судна. Кажуть, що Россія, традиційно, використала газовий шантаж щоб змусити Україну погодитися на невигідні умови.

До того ж російський флот мав перебувати в Криму до 2017 року. Як покаже аннексія Криму у 2014-му це була іще одна загроза з боку Російської федерації.

Важливий момент: за багато років до цого, у 2003-му році Росія спробувала здійснити "тестову" аннексію. Я нагадаю Вам про конфлікт навколо острова Тузла. Тоді без попередження Россія почала спорудження мосту який мав з'єднати украхнський острів з Росією. Аргументували як завжди: "Ісконно русской земльой" мвючи на уваза цю територію. Зрештою, Кравчуку вдалося домовитися із Путіним. Будівницьтво дамби зупинили в 100 метрах від українського кордону.

Президенство Кучми запам'яталося ще й щорічними парадами. Якщо Кравчуук їх не проводив зовсім, то другий президент провів найбільше — 10 парадів. Примітно що в 2001-році на Майдані незалежності разом із Кучмою стояв і Владімір Путін, тобто хуйло.

Реформа армії при Кучмі теж проводилася. Що правдв зараз аналітики її називают радше профанацією. Осучаснивання стуктури армії — проте чисельність і далі скорочувалася. А пореб на оборону хронічно не вистачало.

Це, а також недолугість техніки, відсутьність адекватної бойової підготовки, зокрема, і призвели до низки катастроф у двохтисячних роках. Влучення ракети "Точка" у багатоповерхівку у Броварах під час навчального запуску; збиття цивільного райнера, який летів маршрутом Тельавів—Новосибірск (нагадаю, тоді загинуло 66 пасажирів); і звісно ж, снилівська трагедія із падінням винищувача у натовп — загинули тобі 77 україньців.)

Віктор Ющенко

Сумний тренд на недофінансування армії, попри всю свою проєвропейськість, продовжив і Віктор Ющенко.

Просто під час російської агресії проти Грузії у 2008-му році, уряд Юлії Темошенко ухвалив рішення про великий розпродаж української військової техніки. На екранах ви бачили величезний список відчуженого майна, там: і літаки, і вертольоти, безпілотні літальні аппарати, гармати, гранатомети і багато іньшого.

Ющенко запам'ятався і тим, що скоротив тривалість служби в армії до одного року замість двох. Він проголосив курс на НАТО і початок адаптації до натівських стандартів.

Що правдв, частина реформи була дрібного масштабу як от перехід шкарпеток замість онуч.

На инфографіці ви можете бачити як поступово, ріе за роком скорочувалося финансування ЗСУ за кожного з президентів.

В останній рік правління Ющенка на посаді це було навідь меньше одного відсотка ВВП. Грошей вистачало хібащо на утримання армії. Але точно не на її розвиток бодай мінімальний.

Віктор Янукович

"лигитимний" Віктор Янукович

Період Януковича для нашої армії сміливо можна назвати цілковитим руйнуванням а не розвитком. Майно збройних сил і землі массово розпродавалися. Військова підготовка занепадала. Значно скоротилася кількість навчальних закладів і кафедр де власне вчили майбутьніх військових. Армію цілеспрямовано розвалювали готуючи підгруннтя до майбутньої агресії, чи, можливо, інтеграції, ну такої мирної інтеграції України до Росії.

Правоохороньців було вдвічи більше ніж військових. Україна поступово перетворювалася на міліцейську державу — а як це можна смінизувати подивіться на Білорусь.

У 2010=му році Янукович підписав сумнозвісні "Харківські угоди" в обмін на дешеву ціну, правильно, на газ. Чорноморський флот Россії мав продовжити своє перебування в Криму до 2042-го року.

Це був один із найважливіших етапів російського наступу.

Паралелльно влада Януковича знищувала системи протиповітряної оборони Криму. За рік до анексії тодішьній головнокомандувач пропопував розформувати повітряні сили взагалі в межах реформи ЗМУ. Вони твкож хотіли розпродати майже половину всього військового майна прикриваючись зменьшенням навантажень на склади. Вони відстриляли сотні тисяч великокаліберних боєприпасів: реактивні системи "Град", "Ураган", "Смерч", артилерійські системи міноментного вогню. Всього цього позбувши нашу державу.

Його (Володимира Заману), а також тодішнього Міністра оборони Павлв Лєбедєва і першого керівника УкрОборонПрому Дмитра Саламатіна, котрі, до речі, мали російські паспорти, тепер ДБР підозрює у держзраді.

Серед їхніх "здобутків", серед іньшого, у відомстві називают злочинне скорочення збройних сил на 70 тисяч військових. Скорочення половини військоматів в результаті чого військові частини були укомплектовані на не більше як на половину, а подекуди і на третину.

Бійці не малидостатньої бойової підготовки, були демотивовані. У війську не було злагодженої системи. Під час аннексії Криму низка військових частин не чинили жодного опору. Понад 70 відсотків військових перейшли на бік агрессора — за винятком справжніх патріотів.

З аннексії Криму і початком війни на Донбасі для української армії почався болючий але принципово новий етап розвитку.

Завдяки мужності та шаленій мотивації наших військових, добровольчим рухам, допомозі волонтерів і західних партнерів Україна змогла дати гідну відсіч ворогу на Сході України. Це коштувало тисяч життів наших героїв, страшних трагедій як от "Ілловайськ" і "Дебальциве". Але навалу росіян вдалося стримати, а низку оупованих міст біло звільнено.

Із 2014-го року в армії почалися якісні зміни, які продовжуються і досі.

Петро Порошенко

Зросвиток збройних сил став одним із головних стовпів політики Порошенко. Пам'ятаєєте оце все "Віра, Мова, Армія". Так про армію.

Вперше за часів незалежності видатки на армію збільшилися, а не скоротилися. Чисельнисть ЗСУ зросла до 250 тисяч. Рекордно підвищилася кількість контрактників в армії. Хоча, за статисникою, значна частина з них після завершення контракту звільнялася. Ця тенденція зберігається і за нинішньої влади. Зросли і зарплати військових. Для контактників від меньше ніж 3 тисячі гривень у 2014-му — до понад 10 тисяч, для командирів бригад із 17 тисяч до 26 тисяч гивень.

В Укааїні сформувався масштабний волонтерский рух. Тепер волонтери співпрацюють із Мін. обороною. А добровольці інтегрувалися в офіційні силові структури. Вели нову форму одягу і офіційне вітанна "Слава Україні. Героям слава."

Армія почала наближатися до стандартів НАТО, зокрема у харчуванні. У 2018-му році збройні сили на нову систему — набір продуктів збільшився із 30-ти до 400-а одиниць. Військових стали годувати калорійніше, смачніше і різноманітьніше.

Військові навчання стали регулярнішеми, зокрема із країнами альянсу. За данними генштабу за тьять років відремонтовано та оновлено половину озброення і військової техніки. Наші оборонні підприємства майже повністью відмовилися від російських комплектуючих. До війни їх було більше половини, тепер 70 відсотків є українські, 30 відсотків західні.

Почали розробрятися нові зразки озброєння: ракетний комплекс "Вільха", вдосконалина "Стугна" та дійсно вже легентарна ракета "Нептун", яка нещодавно потопила російську "Москву".

Проте, в оборонній сфері були не лише здобутки а й прорахунки. Найбільше по рейтингу п'ятого президента вдарила історія з УкрОборонПромом та Ігорем Гладковським. Порошенко звинувачували у покриванні своїх бізнес-партнерів в схемах в оборонній сфері. Кримінальне провадження проти Гладковського і досі відкрите.

Також період правління Порошенко запам'ятався великою кількістью пожеж на одних із найбільших військових складів у Калинівці, Балаклії, Ічні та Сватовому. Це завдало мільярдних збитків країні. Розслідування у справах і досі тривають.

Володимир Зеленський

Проаналізувати політику Володимира Зеленського що до армії поки що можна лише фрагментарно. По перше: не завершилася його каденція; По друге: почалася повномасштабна війна яка докорінно змінила життя країни та наші приорітети. Очевидно що основна увага зараз: армія та оборонка.

Вцілому можна сказати що Зеленський зберіг курс на НАТО, принаймі офіційно ніхто його не згортав. Хоча після 24-го лютого від представників Зе-команди лунали неоднозначні заяви на рахунок альянсу. А колишній міність оборони, нагадаю ним був Андрій Таран висловлював сумніви що ми цих стандартів колись досягнемо.

Таран запам'ятався щей і конфліктом із тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Русланом Хомчаком, кажут вони навідь не розмовляли між собою. Згодом дійшло і до суду. Тарана звинувачували у провалі оборонних закупівель, заборгованастях Мін. оборони по виплатах військовим на понад 1,4 мільярди гривень, а також у проблемах із замовленням озброєння та військової техніки.

Тенденція на збільшення частки ВВП, яку витрачають на оборону, також зберігається.

З початком повномасштабної війни Мін. оборони анонсували значне збільшення виплат для військових: додатково по 100 тисяч гривень на місяць тим хто на передовій захищає країну в боях. Решта військових в умовах війни мають отримувати додаткову винагороду по 30 тисяч гривень.

Важливою реформою стало розділення повноважень Головнокомандувача збройних сил, якій власне командує армією та підпорядтовується президентові та Міністру оборони — та Начальника Генерального штабу збройних сил, який відповідає за забезпечення війська. Почалося розмежування функцій між Мін. оборони та Ген. штабом. Проте остаточно ця реформа ще не завершилася.

Було ухвалено закон про "Територіальну оборону" і почалося її формування. За два місяці до повномасштабного вторгення формувалися 25 бригад теритооріальної оборони. Повноцінно завершити процесс до нападу всигли не у всіх регіонах. Багато-де тероборона формувалася, ну просто, "з коліс".

Загалом же початок каденції Зеленського запам'ятався його намаганням домовитися із Росією, кількоєтапним відведенням у Станиці Гуганській, Золотому, та, як наслідок, массовими протестами громадян під гаслами: "Ні капітуляуії". Сам Зеленський сказав, що відведення пішло на користь бо зменьшело кількість обстрілів.

"Будь-яка війна, вона закіньчується будь-якою дипломатією" казав Зеленський.
Дивно це все зараз чути, правда.

Цікаво, що перші два роки Зеленський не проводив військові паради. Зекономлені кошти хотів віддати військовим у вигляді премій. Тоді ветерани провели свій, окремий парад. А от торік, на 30-ту річницю незалежності парад таки відбувся і був найбільший за всі часи незалежності.

Зараз, з очевидних причин армія стала головним пріорітетом для влади. Повномасштабна віна показала, що потужне військо — це єдина запорука виживання України поруч з неадекватним сусідом.

Хочется вірити, що нинішній президент і майбутьній, якщо раптом вони будуть різними, нарешті усвідомили всі попередні помилки.

Наше завданна недати змістити фокус із розвитку збройних сил більше ніколи. Бо після повномасштабного вторгнення Росії на територію України нівкого вже не має іллюзій що до дипломатії — перемогти ворога ми можемо тільки збройним шляхом.

Слава Україні! Слава ЗСУ!