Манифест 5-го проекту

Маніфест 5-го проекту буде складатися з двох частин:

- постановка проблеми;
- пропозиція до розв’язання.

Перше — постановка проблеми.

У нас, України, три основні, і щільно пов’язані проблеми:

політична та ідеологічна розірваність,

Росія,

модернізація.

Почнемо з проблеми розірваністі.

В Україні змагаються між собою чотири основні ідеологічні полюси, чи проекти:

єврооптимістичний;
націоналістичний,
російський, та
рядянській.

Єврооптимістичний передбачає вступ до ЄС та НАТО та прийняття у національному масштабі західної ліберально-демократичної ідеології.

Націоналістичний передбачає створення моноетнічноі та монокультурної держави, на зразок Польщі, або іншої країни ЄС, праву ідеологію української експансії.

Російський передбачає створення слабкої, залежної, фінляндизованої держави, нешкідливої, лагідної, неамбіційної, слухняної та залежної від Москви.

Рядянський проект передбачає відновлення СРСР у тому чи іншому вигляді - економічний союз, військовий та інші.

Під зовнішнім тиском чотири проекти гібридизуються та тяжіють до двох основних полюсів:
- єврооптимістичний об’єднується з націоналістичним;
- російський з радянським.

При цьому вони зберігають свою сутність та відмінності, так, наприклад, єврооптимістичний та націоналістичний конфліктують на темі ЛГБТ, радянський з російським - на питанні, чи має Україна зберігати незалежність?

Найбільш впливовим тут є російський, а головною його характеристикою - утримання України поза шляхом великих амбіцій - утримувати вічною провінцією.

З такою перпективою своєї національної долі, на жаль, погодилися дуже багато українців, обравши замість космічних програм садок вишневий коло хати.

З сімейної психотерапії відомо, що сім’ї можуть витримати будь-які випробування, доки у них є єдине бачення спільного майбутнього.

І розпадаються, навіть маючи усі інші види благ - якщо загального майбутнього не бачать.

Головна і трагічна вада кожного з чотирьох проектів та двох полюсів - кожен з них хоче в Майбутнє, в якому нема інших проектів. Тобто, передбачає викреслювання з майбутнього та минулого (!) тих українців, які їм особисто не подобаються з ідеологічних причин.

Раз за разом, в ході визвольних змагань, такий стан речей закінчувався для нас Чорною радою та поглинанням сусідами.

Єдиний вихід - інтеграційний та амбіційний проект Майбутнього, якій вмістить у себе сильні сторони усіх чотирьох проектів і виявиться привабливим для усіх громадян України.

Друга проблема - Росія.

На Червоній площі (на Боровицькій площі, біля Кремля, прим. ред.) у Москві не так давно російська влада поставила пам’ятник нашому Володимиру Великому.

Ми змагаємося з Росією не за Крим чи Донбас. Ми змагаємося за історичну спадщину Русі, або Давньої Русі.

Ми, без цієї спадщини - щось незрозуміле, «...вигадане Австро-угорським Генеральним штабом», вони - улус Золотої орди.

У нас з Москвою - біблійний конфлікт за первородство, як між арабами та евреями.
Такого роду конфлікти належіть до класу тих, що не вирішуються.
Ми приречені на постійний конфлікт з Росією, неважливо, чи вона авторитарна, чи вона ліберальна.

Жоден конфлікт не виграється обороною.

Треба наступати, бити ворога його власною зброєю.

Виникає питанння - а хто тут «руські»?

Князі Давньої Русі - руські.
Вишневецький - воєвода Руський.
Хмельницький - гетьман Руський.
Гядячська унія - передбачала князівство Руське.

Дозволю собі нагадати, що «Росію» (а це слово означає «Русь» грецькою Ῥωσία ) як імперію вигадав ректор Києво-Могилянської академії Феофан Прокопович.

Російська імперія це - українська ідея, головний зміст якої - право на спадщину Рюриковичів, право на зібрання земель.

Ми довго реалізовували свої амбіції у форматі створених нами Російської імперії та Радянського Союзу.

А потім добровільно віддали їм велику історію, великі досягнення, наші амбіції.

Прийшов час повернути їх собі.

Третя проблема - модернізація.

З приблизно двохсот державних утворень у світі, лише 30-35 країн вважаються модернізованими: країни Заходу та Південно-Азійські «тигри».

Людство переживає бурхливі зміни, достатньо подивитися на досягнення Ілона Маска, щоб зрозуміти, що світ за двадцять років буде геть іншим.

Іде шостий технологічний уклад: роботизація, штучний інтелект, докорінні зміни у виробництві, інженерії, медицині, космосі, енергетиці.

Розподіл прогнозується наступним:

- протягом найближчих тридцяти-сорока років у новий дивний світ перейдуть шість-сім країн.
Двадцять-тридцять стануть периферією цього світу, а решта - глибоким диким полем з елементами архаїзації.

Україна намагається модернізуватися з середини 19 століття (Кирило-Мефодієвське братство).
Не вдається, через власні амбіції та плани Імперії (РФії, прим. ред.).

З незалежністю ми, нібито, обрали новий шлях - «європейський», або пропонуються інші варіанти - «біларуське чудо», нова індустріалізація, тощо.

Посилання на європейський шлях - згубне для нас.

Сучасна Європа та Україна - цілком різні історичні конструкції.

Сучасна Європа сформувалася за результатами Тридцятирічної війни (1618-48, «чий князь, того і віра») та Першої світової війни (доктрина Вільсона: «нові національні держави мають отримати кордони за ~~етнічним принципом~~» ). (Сучасний погляд наголошує на ~~национальних дердавах~~. прим. ред.)

Україна сформована як частина імперії, має у своєму складі поліетнічне населення, культуру, землі.

Якщо підемо шляхом Польщі, шляхом скорочення до моноетнічного складу, закінчимо операцією «Вісла» — переселенням народів.
Вже маємо відтяті Крим та Донбас.
Європейський шлях до моноетнічності для нас - Україна без східних та південних областей, нова ЗУНР по Дніпру, з втратою виходу до моря.

Ми потребуємо принципово інших ідеологічних підстав для модернізації - інтеграційну ідеологію, при чому одразу з прицілом на новий технологічний уклад.

Якщо не встигнемо до 2035 - залишимося глибокою периферією, навіть периферією периферії.

Друга частина. Розв’язання проблем.

Заявляємо претензію на спадщину Русі.

Перейменовуємо державу у «Русь-Україну», заявляємо світові, що ми наслідуємо унікальну та давню європейську культуру, якій щонайменше - 1500 років, і амбіційно проводимо її історичні та культурні сенси у Майбутнє.

Хай спробує тепер Москва пояснити сепаратистам та світові, чому вони мають стріляти у «руських» і на якій підставі Крим забрали у «руських»?

Чітко визначаємо кордон між «руський» та «росіянин».

Русь-Україна дозволить еврооптимістам розвивати ідею інтеграції з Заходом, націоналістам - плекати амбіційну спадщину Святослава Хороброго та нести український прапор за нові горизонти, радянським людям знову надасть великих амбіцій та відчуття належності до нового амбіційного геополітичного проекту, тим, хто тяжіє до Росії, поверне самоідентифікацію «руських».

Якщо зробити усе грамотно та виважено, відбудеться необхідна нам, як повітря, інтеграція ідеологічних полюсів та єднання нації заради спільного Майбутнього.

Приклад розв’язання конкретних проблем, на проблемі мови.
Єдина державна - українська.
Російська та білоруська визнаються похідними від давньої української (руської) мови, і мають вільне використання на території Русі-України (що, до речі, гарантується і теперішньою Конституцією).

Новий погляд: новітьня держава як нова цівілізація

Але, одного інтеграційного проекту недостаньо.

Пропоную будувати не лише нову державність, а нову цивілізацію.

Я назвав її - «П’ятий проект».

Центральна ідея нової цивілізації - ~~воля~~: поєднання свободи та амбіційних зусилль.

Заради Майбутнього реалізуємо традиційні національні архетипи - зокрема, Запорізької Січі:
- країна як великий творчий хаб:
створити найкращі можливості для творчості для людини та громадянина, який хоче розділіти з нами цей образ життя.

Сітка технопарків, наука, культура, освіта.

Полі-культурний проект: єдність у різноманітності культур.
Одна країна - два світи: найкращі умови для пасторальних поціновувачів «садка вишневого кола хати» та найкращі умови для техно-козаків - проекти прориву, далеких експедицій у науці, освіті, культурі та вільна участь у них.

Оце буде справжне Відродження Русі - однієї зі стовпових культур світу.

Оце буде Чудо.

Оце буде справжній історичний Прорив.

- Гей-но, нові Ататюрки!

Ви усі ввійдете у світову історію назавжди.