Over the past three months, the Ukrainians have thwarted Vladimir Putin’s effort to topple their duly elected government, take Kyiv and occupy much of the country. The battle is not over, however, so the West must continue to help ensure that the Kremlin’s aggression fails and that Ukraine forces a Russian withdrawal or achieves a negotiated outcome on terms acceptable to Ukrainians.

More than 30 of our fellow experts and national security professionals — whose digital signatures appear at the end of this op-ed — agree.

Russia’s egregious violation of Ukraine’s sovereignty and territorial integrity and numerous war crimes — from the indiscriminate bombardment of hospitals, schools and residential areas, to use of cluster and vacuum bombs, summary executions, widespread rape, mass deportations, including of children, and torture — have engendered strong popular support in the United States and other Western countries for Ukraine. The Biden administration and bipartisan leadership in Congress have risen to the challenge through close coordination with allies and partners in implementing punishing sanctions on Russia, supplying major weapons to Ukraine, strengthening NATO’s force posture on its eastern flank, and supporting the bids by Finland and Sweden to join NATO. Quick passage of the Lend-Lease Act and a $40 billion assistance package (that provides, among other things, $6 billion in military aid to Ukraine) provides a much-needed boost to Kyiv’s efforts but must also include stringent oversight to ensure proper use.

Putin’s war on Ukraine may be 5,000 miles from Washington, but it directly threatens critical American interests and deliberately risks a global food crisis. Putin’s war on Ukraine is a direct attack on international law and the global order which enshrines sovereignty, territorial integrity and the peaceful resolution of disputes and has given the world 75 years of prosperity and the absence of great power war. What’s more, Putin’s aggressive designs may not end with the subjugation of Ukraine. If successful there, he might be tempted to seek to restore Moscow’s influence throughout the entire area once controlled by the Soviet Union. That would pose a direct threat to NATO allies in the Baltic region and elsewhere in eastern Europe, allies to whose defense the United States is committed under the security guarantee in Article 5 of the North Atlantic Treaty.

President Volodymyr Zelensky and Ukraine’s soldiers are not asking NATO to fight their battles for them, but they do need American and NATO weapons and economic assistance to prevail. It is in America’s national interest to see Ukraine emerge from this war as a truly sovereign and democratic state, in charge of its own foreign policy, militarily strong, territorially secure, and economically viable.

The United States and Europe must avoid the urge to encourage Kyiv to negotiate a cease fire that falls short of Ukraine’s goals and could consign millions of Ukrainians to Russian control; after all, Putin denies the legitimacy of a unique Ukrainian identity, and Russian forces have already committed countless war crimes against them. Moreover, the Ukrainian side has tried to engage in good-faith negotiations, but got nowhere because Putin has shown no interest in serious negotiations. Western pressure on Kyiv to begin negotiations or accept a cease fire that the Ukrainians do not want would likely harden the Kremlin’s attitude and prolong the fighting.

The United States should instead continue to exert leadership in the Western effort to provide Ukraine the weapons it needs, to impose additional sanctions on Moscow, and to bolster NATO’s military presence on its eastern flank. This includes sending Ukraine in a timely fashion more advanced weapons, such as long-range fires, high-altitude air defense systems and anti-ship missiles.

It also means intensified economic pressure, including measures to cut Russian revenues from oil sales either through a phased-in embargo by the European Union (EU) or, alternatively, EU price caps or tariffs on Russian sales backed up by U.S. secondary sanctions. Finally, it means traditional U.S. freedom of navigation exercises in the Black Sea, and a careful look at a multinational military escort of cargo ships to and from Odesa to ease the mounting global food shortage.

No one wants direct confrontation with Russia, but helping Ukraine to defend its land and freedom is in the West’s security interest. While the United States and NATO must certainly take into account Russian nuclear capacity, they should respond calmly and not be intimidated.

This unjustified war has a clear aggressor — Russia — and a clear victim — Ukraine. The West should aim to see that the Kremlin’s aggression fails and that Ukraine prevails on the battlefield or achieves an outcome that Kyiv can accept.

Протягом останніх трьох місяців українці зірвали спроби Володимира Путіна повалити свій належним чином обраний уряд, захопити Київ і окупувати більшу частину країни. Проте битва ще не закінчена, тому Захід має продовжувати допомагати тому, щоб агресія Кремля провалилася, а Україна змусила Росію вийти або досягла результату переговорів на прийнятних для українців умовах.

Понад 30 наших колег-експертів і фахівців з національної безпеки, чиї цифрові підписи з’являються в кінці цієї статті, погоджуються.

Кричуще порушення Росією суверенітету та територіальної цілісності України та численні військові злочини — від невибіркового бомбардування лікарень, шкіл та житлових районів, до застосування касетних і вакуумних бомб, розстрілів, масових зґвалтувань, масових депортацій, у тому числі дітей, та катувань — викликали потужну підтримку України у Сполучених Штатах та інших західних країнах. Адміністрація Байдена та двопартійне керівництво в Конгресі впоралися з цим викликом завдяки тісній координації з союзниками та партнерами у впровадженні санкцій проти Росії, постачанні основної зброї Україні, зміцненню позиції НАТО на її східному фланзі та підтримці заявок Фінляндії та Швеції. вступити до НАТО. Швидке прийняття Закону про ленд-ліз і пакету допомоги в розмірі 40 мільярдів доларів (який передбачає, серед іншого, 6 мільярдів доларів на військову допомогу Україні) надає вкрай необхідний стимул для зусиль Києва, але також має включати суворий нагляд для забезпечення належного використання.

Війна Путіна з Україною може бути за 5000 миль від Вашингтона, але вона безпосередньо загрожує критичним американським інтересам і свідомо загрожує глобальною продовольчою кризою. Війна Путіна проти України є прямим нападом на міжнародне право і глобальний порядок, який закріплює суверенітет, територіальну цілісність і мирне вирішення суперечок і подарував світу 75 років процвітання та відсутності війни великих держав. Більше того, агресивні задуми Путіна можуть не закінчитися підкоренням України. Якщо він досягне успіху там, у нього може виникнути спокуса відновити вплив Москви на всій території, колись контролювалася Радянським Союзом. Це створило б пряму загрозу для союзників по НАТО в Балтійському регіоні та в інших місцях у Східній Європі, союзникам, захист яких Сполучені Штати зобов’язані гарантувати безпеку, передбачену статтею 5 Північноатлантичного договору.

Президент Володимир Зеленський та українські солдати не просять НАТО вести їхні битви за них, але їм потрібна зброя та економічна допомога США та НАТО, щоб перемогти. Національним інтересам Америки є те, щоб Україна вийшла з цієї війни як справді суверенна та демократична держава, що відповідає за власну зовнішню політику, сильною у військовому відношенні, територіально безпечною та економічно життєздатною.

Сполучені Штати та Європа повинні уникати бажання заохочувати Київ до переговорів про припинення вогню, яке не відповідає цілям України і може передати мільйони українців під контроль Росії; зрештою, Путін заперечує легітимність унікальної української ідентичності, а російські війська вже вчинили проти них незліченну кількість військових злочинів. Більше того, українська сторона намагалася вести добросовісні переговори, але нічого не досягла, оскільки Путін не виявив зацікавленості в серйозних переговорах. Тиск Заходу на Київ, щоб він почав переговори або погодився на припинення вогню, якого не хочуть українці, швидше за все, посилить позицію Кремля та продовжить бойові дії.

Натомість Сполучені Штати повинні продовжувати керувати зусиллями Заходу надати Україні необхідну зброю, ввести додаткові санкції проти Москви та посилити військову присутність НАТО на її східному фланзі. Це передбачає своєчасне надсилання Україні більш досконалої зброї, як-от дальній вогонь, висотних систем протиповітряної оборони та протикорабельних ракет.

Це також означає посилення економічного тиску, включаючи заходи щодо скорочення доходів Росії від продажу нафти через поетапне ембарго з боку Європейського Союзу (ЄС), або, як альтернатива, обмеження цін або тарифи на російські продажі, підкріплені вторинними санкціями США. Нарешті, це означає традиційні навчання США щодо свободи навігації в Чорному морі та ретельний погляд на багатонаціональний військовий супровід вантажних кораблів до Одеси та з Одеси, щоб полегшити зростаючу глобальну нестачу продовольства.

Ніхто не хоче прямого зіткнення з Росією, але допомога Україні у захисті своєї землі та свободи відповідає інтересам безпеки Заходу. Хоча Сполучені Штати і НАТО, безумовно, повинні враховувати російський ядерний потенціал, вони повинні реагувати спокійно і не лякатися.

Ця невиправдана війна має явного агресора — Росію — і явну жертву — Україну. Захід має прагнути до того, щоб агресія Кремля зазнала невдачі, а Україна взяла верх на полі бою або досягла результату, який Київ може прийняти.