Хто такі "двійкарі"

"Двійкарі" — це умовна назва однієї з фракцій Організації українських націоналістів (ОУН), яка сформувалася після розколу руху. Їх офіційна назва — ОУН(з), тобто ОУН за кордоном, або група, яка вийшла з ОУН(б) у 1943 році під проводом Лева і Дарії Ребет, Зиновія (Зенон) Матла, Василя Охримовича, Івана Гриньоха та інших [5].

Основні ідеологічні риси "двійкарів"

"Двійкарі" стали представниками ревізіоністської течії в українському націоналізмі, які прагнули поглибити демократичні зміни, запроваджені під час війни, і зробити їх не лише тактичною поступкою, а новою ідеологічною основою руху [5].

Вони виступали за:

• політичний плюралізм,
• колегіальне керівництво,
• відмову від неетичних гасел міжнаціонального протистояння,
• свободу слова, друку, сумління, зборів,
• повні права для національних меншин,
• незалежність церкви від держави,
• рівність чоловіків і жінок[5].

В економічній сфері "двійкарі" не підтримували ані комуністичну, ані ліберально-капіталістичну системи. Вони виступали за поєднання різних форм власності (державна, муніципальна, кооперативна, приватна), планове державне господарство, соціальну справедливість і національну солідарність [5].

Еволюція ідеології

Ідеологія "двійкарів" трансформувалася у так званий ліберальний націоналізм, близький до ідеології мельниківців, але з виразнішим демократичним і соціальним ухилом [1] [4].

Вони орієнтувалися на програму і постанови ІІІ Надзвичайного Великого Збору ОУН 1943 року (з уточненнями 1950 року), які заклали тенденцію до лібералізації ідеології, зокрема — визнання прав людини, громадянських свобод і демократичних процедур [5].

"Двійкарі" аналізували суспільно-політичну ситуацію в Україні, підтримували зв’язок з опозиційними силами в УРСР, навіть якщо їхні ідеології не збігалися, і вважали за необхідне допомагати українському демократичному руху як витвору тодішніх обставин [5].

Відмінності від інших течій ОУН

На відміну від бандерівців, які залишалися більш ортодоксальними і тривалий час дотримувалися інтегрального націоналізму, "двійкарі" були відкриті до ідеологічної модернізації, відходу від диктатури та мілітаризму, і впровадження демократичних цінностей [4] [5].

Їхня ідеологія була менш радикальною, більш гнучкою і пристосованою до нових політичних реалій, особливо в умовах західних демократій [1] [5].

Висновок

Ідеологія "двійкарів" в ОУН — це ліберальний, демократичний націоналізм, який відкинув авторитарні та радикальні засади інтегрального націоналізму, виступав за політичний плюралізм, громадянські свободи, соціальну справедливість і широку палітру форм власності.

Вони стали найбільш модернізованою та демократичною течією серед українських націоналістичних організацій другої половини ХХ століття. [1] [4] [5]